Православна община існувала у Львові ще з 16 століття. Нею опікувалося Успенське (Ставропігійське братство). Але у 1708 році було прийнято унію, згідно якої львівська громада позбавлялася свого храму. І лише у 1856 році консисторія буковинської церкви за 14500 флоринів купила для парафії ділянку із двома житловими будинками при тодішній вулиці Францисканській (нині – Короленка). / The orthodox community had lived in Lviv since 16 century. Stauropegion brotherhood was in charge of it. But in 1708 they enetered a union, whereby Lviv community was deprived of its church. It was only in 1856 that consistory of Bukovina church bought it for 14,500 florins for the parish (together with land and two dwellings in Franciscan street,whuch is now Korolenko Street)..
8 жовтня 1895 року затверджено проект нового храму, виготовленого віденським архітектором Ґуставом Захсом. Він же виконав проект плебанії і огорожі. Початково будинок плебанії планувався на осі входу, але згодом проект змінено і будинок переміщено на схід від церкви. Того ж року в конкурсі на проведення будівельних робіт перемогла фірма Вінцента Равського-молодшого. 1 листопада 1897 року закладено наріжний камінь. До складу церковного комітету, який контролював будівництво храму, входив зокрема Михайло Грушевський. / In 1894 Frzanz Joseph the Ist gave permission for building a stone church. The project was prepared by the Austrian architect Gustaw Zags and Wincent Rawsky's company won the right to start building works in 1897.
У 1901 році будівництво храму було завершене. Монументальний розвис інтер’єру здійснив у 1902 році віденський художник Карл Йобст. / The temple was built in Italian-Byzantine style. Above the entrance to the temple you can see mosaic image of blessing Christ done in 1900. The church was erected in 1901. Paintings appeared and were made by Karl Jobst (Austrian painter).
Розпад Австро-Угорщини поставив питання про приналежність церкви. Довгий час вона стояла зачиненою, оскільки стала предметом судової суперечки між двома державами – Польщею, на території якої власне і опинилася церква, та Румунією, яка доводила свої права на церкву. Дійшло навіть до взаємних дипломатичних нот обох міністерств зовнішніх зносин.
Зрештою зійшлися на тому, що Польща викупила церкву в Румунії за 44 тис.злотих. / After the collapse of the Austrian-Hungarian Empire the temple was bought by Poland for 44 000 Zlotych.
Церкву було передано під юрисдикцію Волинському православному єпископу. Одначе, прислані з Волині парохи були русофілами і не підтримували контакту з переважно українською православною громадою Львова. То ж прихожанами церкви були переважно російські емігранти, очолювані бароном Врангелем (братом відомого генерала). / Church was placed under the jurisdiction of the Volynian Orthodox bishop, with more Russian-speaking community there. That's why mostly Russian people were visiting this church.
1945 року церква стала кафедральною. В плебанії оселився новопризначений єпископ Львівський та Тернопільський РПЦ Макарій. Але вже за рік після псевдособору, який зліквідував Українську греко-католицьку церкву, резиденція переїхала до собору Св.Юра. / In 1945 the church became the cathedral.
Вдруге храм став кафедральним вже у 1992 році. Крім вдласне храму та єпархіального управління на ділянці розміщенні Свято-Преображенський жіночий монастир, вищі богословські курси та різні церковні братства УПЦ МП.
У 2000 р. на подвір’ї церкви встановили пам’ятний знак з рельєфним зображенням Св.Юрія (Георгія) на честь 2000-річчя Різдва Христового. / In 2000 a monument to George the Dragon Slayer was erected in the temple's yard.
Подальші події (мова йде про 1748 р.), коли згадується кляштор кармелітів, нагадують вже описані раніше в статті про монастир св.Онуфрія, пов’язані з комічним протистоянням слуг церкви.
Вся справа в тому, що неподалік (за сучаним сквером, де нині стоїть пам’ятник Просвіті) вже містився кляштор кармелітів, які не зраділи такому сусідству нових конкурентів. / Not far from the Cappucine Cathedral there was Carmelite's monastery and they were rivals.
монастир Францисканців. художник Йосиф Свобода, 1860-ті роки
келії монастиря Кармелітів / Carmelite's monastery
У 1785 р., коли Львів впісля поділу Речі Посполитої відійшов Австрії, за так званою Йосифінською касатою монастир Капуцинів в числі маси інших було зліквідовано. Одначе приміщення не було передано під громадські потреби, як інші, а тут за іронією долі розмістили, виселених з Середмістя, перших противників кармелітів – орден францисканців.
З тих пір кляштор став Францисканським, а площа та вулиця (нинішня Короленка) – Францисканськими.
Монастир зазнав деяких пере- і добудувань. Зокрема – після пожежі 1835 р. Під час реставрації у 1926 р. за проектом арх. Михайла Лужецького на фасаді було встановлено горельєф Божої Матері, який можна бачити і донині.
1932-34 рр. на монастирському грунті далі по вул.Францисканській (№3) за проектом В.Дайчака було споруджено громадський центр ордену Францисканців, який мав глядацький зал на 324 місця та використовувався як для релігійних зібрань, так і для показу кінофільмів (тут містився кінотеатр “Pax” – “Мир”).
По ІІ-й Світовій війні в монастирі містилася військова частина, згодом – дитяча трудова колонія, ще пізніше – школа-інтернат для дітей з вадами мови. В громадському центрі – кінотеатр ім.Дзержинського.
Костел являє собою тринавову базиліку з бароковим фронтоном. Барокову сигнатурку втрачено після ІІ Світової війни. Не зберігся і багатий інтер’єр. Вівтар, образи Св.Роха та Св.Франциска Серафітського також втрачені. Нині інтер’єр костелу вельми аскетичний – відповідно до вимог Церкви Адвентистів.
Source: haidamac.org.ua
No comments:
Post a Comment